-
Про МОМ
Про МОММіжнародна організація з міграції (МОМ) є частиною системи ООН як провідна міжурядова організація, що підтримує гуманну та впорядковану міграцію для загального блага. МОМ працює в Україні з 1996 року.
Про нас
Про нас
МОМ у світі
МОМ у світі
-
Наша діяльність
Наша діяльністьЯк провідна міжурядова організація, що підтримує гуманну та впорядковану міграцію для загального блага, МОМ грає ключову роль у досягненні Цілей сталого розвитку, працюючи у різних сферах, які поєднують гуманітарну допомогу та сталий розвиток. В Україні МОМ підтримує мігрантів шляхом різноманітних заходів із переселення, підтримки та захисту.
- Дані та ресурси
- Як долучитися
- 2030 Agenda
Київ — Вдячність. Надія. Відданість. Так відповіли Олександр, Максим та Анна — троє гуманітарних працівників МОМ в Україні, — коли їх запитали, яким словом вони могли б описати свою роботу. Ці слова втілюють їхні щоденні виклики та досягнення у підтримці тих, хто опинився в епіцентрі бойових дій в Україні.
Мільйони людей змушені шукати прихисток через щоденні обстріли, які спричиняють масові руйнування житлових будинків та цивільної інфраструктури. Починаючи з березня 2024 року на енергетичну систему України було здійснено понад 100 атак. Це спричинило перебої з електропостачанням і тривалі відключення для мільйонів людей, що ще більше ускладнило гуманітарну ситуацію по всій країні. Оскільки воєнні дії продовжуються вже третій рік — роль гуманітарних працівників стає актуальнішою, ніж будь-коли.
Олександр про вдячність
«Найкраща частина моєї роботи — це можливість покращувати життя людей. Мене дуже мотивує бачити результати своїх зусиль і те, що я дійсно можу змінити життя інших», — говорить Олександр Андрєєв, асистент відділу непродовольчих товарів МОМ в Україні. Робота Олександра полягає в тому, щоб допомагати з видачами гуманітарної допомоги для переселенців в Одеській області. Це вимагає планування та забезпечення логістики, щоб гарантувати, що доставка таких речей як одяг, комплекти постільної білизни, побутові засоби для зимового періоду та інші необхідні речі — відбувалась швидко та ефективно для тих, хто цього потребує.
Окрім логістичних задач, Олександр проводить більшу частину свого часу на місцях видачі гуманітарної допомоги, спілкуючись із жителями з постраждалих громад, які діляться з ним своїми історіями. Це допомагає йому зрозуміти їхні нагальні та довгострокові потреби та прослідкувати, щоб допомога, яка надається, була актуальною та корисною, щоб переселенці в Одеській області змогли відновити своє життя.
Олександр Андрєєв — одесит, має досвід соціальної роботи та працює в МОМ вже більше року. Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну та до того, як приєднатися до місії, він працював волонтером у різних неурядових організаціях Одеси.
Відповідаючи на запитання, що мотивувало його стати гуманітарним працівником, Олександр ділиться: «У часи війни та скрути цілком природно хотіти почуватися корисним і цінним для своєї громади». Польові виїзди та спілкування з тими, кому допомагає МОМ, завжди нагадує Олександру про важливість його роботи та зусиль.
Свій досвід у гуманітарній сфері Олександр підсумовує одним словом — вдячність. Бачити, як люди підтримують інших попри власні складні життєві обставини, надихає Олександра продовжувати свою роботу.
Одеса та інші південні регіони України продовжують потерпати від численних обстрілів житлових будинків та об'єктів цивільної інфраструктури. Нещодавнє збільшення атак на енергетичний сектор України призвело до перебоїв у роботі критично важливих установ, включно з обʼєктами охорони здоров’я та освіти. Пошкодження портів і транспортних мереж в Одеській області також перешкоджає логістичній діяльності та ускладнює можливості надання допомоги постраждалим.
Максим про надію
Для Максима Сидорова, керівника офісу МОМ у Харкові, слово, яке описує його роботу — надія. Родом зі Світлодарська Донецької області, Максим на собі відчув жахливі наслідки війни. Втрата домівки та власного бізнесу через війну надали йому мотивацію допомагати іншим у схожих життєвих ситуаціях.
У 2014 році, коли безпекова ситуація на сході України загострилася, будинок Максима у Донецькій області був пошкоджений внаслідок обстрілів. Тоді його родина отримала допомогу від гуманітарних організацій — набір для екстреного ремонту житла. Тепер, через роки, він координує подібну підтримку та допомогу для тих, хто її потребує у Харківській області.
Максим розповідає, що набирається сил у родинному колі. Він проводить вільний час із дружиною та сином, ходить у походи та навчається гри на барабанах. «Баланс між роботою та особистим життям — це найважча частина роботи, особливо у таких складних умовах», — каже він.
Трагічний спогад для Максима — коли в 2023 році у селі Гроза, Харківської області, від російського ракетного обстрілу загинуло понад півсотні людей. Команда МОМ у Харкові одразу відреагувала на трагедію, надавши необхідні речі постраждалим.
За даними Управління ООН з координації гуманітарних питань, за останні місяці атаки на місто Харків та область зросли на 95%. Регіон страждає від щоденних атак на густонаселені райои, а громади на півночі, як-от місто Вовчанськ, перетворилися на руїни, що призвело до найбільшого переміщення людей в Україні з 2023 року.
Попри небезпеку, бачити вплив своєї роботи на життя людей надзвичайно мотивує, ділиться Максим.
Незважаючи на близькість Харківської області до лінії фронту та пов'язану з цим небезпеку, Максим знаходить надію в активних і відданих людях у своїй команді, які невтомно працюють, щоб підтримати постраждалих: «Я б ніколи не подумав, що команда, з якою я працюю, стане для мене другою сім’єю».
«У мене є надія, що Україна зможе відновитися після війни та повернути нормальне життя», — каже він.
Анна про відданість
Анна Савенець, асистентка відділу непродовольчих товарів МОМ у Дніпрі, каже, що робота в гуманітарній сфері — це її покликання. Анна працює у районах на сході України, де потреби у допомозі є критичними. Вона допомагає з доставкою гуманітарної допомоги для найбільш уразливих верств населення і часто бачить наслідки руйнувань на власні очі.
Поблизу лінії фронту мирні жителі та цивільна інфраструктура продовжують потерпати від обстрілів. Як наслідок — поранення та смерті цивільних, а також переселення людей у більш безпечні регіони. Збільшення кількості атак ускладнило гуманітарну ситуацію.
Відповідаючи на запитання, що дає їй сили продовжувати працювати, незважаючи на постійну небезпеку, Анна ділиться: «Я на своєму місці. Я там, де маю бути. Я усвідомлюю, що можу зробити свій внесок, навіть якщо це невелика частка роботи, я можу це зробити, щоб допомогти найбільш незахищеним».
Відданість — це слово, яким вона підсумовує свій досвід, підкреслюючи свідомий і цілеспрямований підхід, що вона привносить у свою роботу. Її намір допомагати, змінювати ситуацію і сміливо долати виклики визначають її шлях у гуманітарній сфері.
Олександр, Максим та Анна, як і сотні інших працівників гуманітарної сфери, уособлюють наполегливість та стійкість в умовах надзвичайно складних викликів в Україні. Їхня вдячність, надія та відданість слугують потужним нагадуванням про здатність людей витримувати труднощі та допомагати іншим, навіть у найтемніші часи.
Текст та фото: Анна Цибко, МОМ.